Комарно

Комарно стоїть там, де Ваг впадає в Дунай, і до 1920 року було одним містом з угорським Комаромом на іншому березі. Кордон пройшов просто по річці, і відтоді два міста з’єднує міст Єлизавети, а з 2020 року ще один, автомобільний. Фортеці біля злиття річок з 2002 року лежать у попередньому списку ЮНЕСКО: заявка називає їх найбільшою фортецею Австро-Угорщини, розрахованою на двохсоттисячний гарнізон. Вали вздовж Дунаю сьогодні — рівне місце для велосипеда.

Університет Яноша Сельє викладає угорською, у нього три факультети і близько тисячі шестисот студентів. Це головне, що треба знати до подання документів: мова навчання тут угорська, а не словацька. Кампус не на головній площі, але місто маленьке — пішки або коротким автобусом. До Будапешта близько півтори-двох годин, якщо перейти міст і сісти на потяг. До Братислави автомобілем близько півтори години, потягом довше і зазвичай із пересадкою.

Житло дешевше за нітранське і помітно дешевше за братиславське, але оголошень небагато. Кімната у квартирі чи будинку часто 180–280 €. Гуртожиток при виші, якщо місце є, ще нижче. Обід в їдальні або простому кафе зазвичай 4–7 €. Продукти в мережах ті самі, що на заході країни: економія знову в оренді. Частина студентів їздить по покупки на угорський бік, і це звичайна побутова звичка, а не поїздка за кордон.

Підробіток — магазини, склади, сезонний туризм, іноді зміна на угорському боці. Угорська тут допомагає не менше за словацьку, а частіше й більше. Офісних вакансій у місті майже немає, і постійну роботу за фахом шукають уже після диплома.

Місто пласке, з набережною, і велосипед тут доречніший, ніж у гірських містах. На вулиці часто говорять угорською: це робоча мова, а не екскурсія. Великого українського середовища немає. Мінус: без словацької чи угорської місто швидко стає тісним, а ввечері вибирати майже немає з чого.