Пряшів

Пряшів — третє за величиною місто Словаччини і центр історичної області Шариш. Головна його пам’ятка стоїть не на площі, а в міській частині Солівар: шахту Леопольд почали рити 1571 року, її глибина 155 метрів, а після затоплення сіль стали виварювати з розсолу. Комплекс «Старий солівар» — національна пам’ятка, якій у країні немає рівних серед технічних пам’яток такого типу.

Пряшівський університет великий для міста такого розміру, поряд працюють факультет виробничих технологій технічного університету Кошиць і невелика приватна школа. Корпуси стоять осторонь головної площі, але місто компактне: пішки або тролейбусом. Студентський місячний проїзний коштує близько 19 €. До Кошиць півгодини, і це сусіднє велике місто, а не поїздка на край країни. До Братислави п’ять годин і довше, прямого експреса немає, дорога йде з пересадкою.

Житло м’якше за кошицьке. Однокімнатна частіше 300–400 €, двокімнатна близько 660 €, кімната у спільній квартирі 200–320 €. Місце в гуртожитку часто приблизно 80–120 €, і отримати його тут реальніше, ніж у столиці. Обід в університетській їдальні для студента зазвичай близько 4 € за повне меню, буває й дешевше. Продукти в мережах майже як у Братиславі, а от кафе і все, що навколо вечора, помітно спокійніше за столичні ціни.

Підробіток скромніший, ніж у Кошицях: магазини, кафе, іноді зміна в сусіднього роботодавця. Офісного ринку майже немає, і частина студентів з другого курсу шукає роботу вже в Кошицях, далі живучи тут: квиток туди дешевший за різницю в оренді. Улітку додається сезон у горах Шариша.

На сході до української та русинської мови звикли більше, ніж у містах заходу: окремого кварталу з цього не вийшло, але мова на вулиці нікого не дивує. Місто молодше за свій розмір — майже десять тисяч студентів на вісімдесят з невеликим тисяч жителів. Мінус: подій і роботи менше, і великий вечір частина студентів проводить у Кошицях, а не тут.